Цю історію мені сусід розповів. Наші кози до нього в город забралися, картоплю, капусту спробували. Я вдома кабачки приготувала, на зимову заготовку. А тут він. Довелося запросити його на чарку чаю, що б згладити конфлікт. Сидимо, чай п'ємо, на кабачки зиркаємо ... він і почав ...
Давно це було, років п'ятдесят тому. Я тоді ще зеленим пацаном був. Розквіт сільського господарства. Впровадження нових технологій і нових сортів. Всі новинки першими з'являлися у нашого агронома. Він і теплицю перший в селі побудував. А тут огірки у нього з'явилися ... дивовижні, на кущу ростуть. Всім селом ходили повз його городу, розглядали. Чекали, коли він їх знімати буде, переростають адже.
Зібралися раз з хлопцями і розговорилися про огірки, які вони великі виростають, а смачні ... напевно. Тільки тут Василь ляпнув: «Чого дарма язики чесати. Їх там всього шість штук росте на двох кущах. Він їх точно не дасть нам спробувати ». Всі задумалися, переглянулися, треба діяти самим.
Тієї ж ночі, набивши за пазуху незвичайні огірки, ми щасливі бігли в яр, що б розділити видобуток порівну і насолодитися смаком заморських овочів. Яке ж було наше здивування, коли виявилося, що огірки ці жорсткі і зовсім не смачні. Ми кусали їх з шкіркою, ми пробували м'якоть і гризли насіння. Плювалися і лаяли нашого агронома на чому світ стоїть. Як він міг таку гидоту у себе в городі посадити?
Через кілька років кабачки з'явилися у всіх городах нашого села і вирощуються досі навіть у дачників. А скільки смачних рецептів я вивчив за 50 років. І смажені, і тушковані, і печені. Оладки, котлети, соте. Більше сотні. А в інтернеті і більше 1000 можна знайти, але це вже на любителя.